виблагати
ВИ́БЛАГАТИ, аю, аєш, док., перех. Посилено прохаючи, благаючи, домогтися чого-небудь.
Виблагай у батька дозвіл побратись — і мій тато пристане на це (Коцюб., II, 1955, 157);
Я пробувала клонити голову терпеливо.. Благала співчуття, любові й не виблагала (Коб., І, 1956, 132).
Словник української мови (СУМ-11)