виблювати

Вибльо́вувати, -вую, -єш

сов. в. ви́блювати, -люю, -єш, гл. Рвать, вырвать (о рвотѣ). Аф. 323.

Значення в інших словниках

1. виблювати — ви́блювати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. виблювати — див. вибльовувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виблювати — ВИ́БЛЮВАТИ див. вибльо́вувати.  Словник української мови у 20 томах
4. виблювати — ВИ́БЛЮВАТИ див. вибльо́вувати.  Словник української мови в 11 томах