вигулькнути

Ви́гулькнути, -ну, -неш

гл. Вынырнуть, внезапно появиться, внезапно выскочить. Вигулькнув із моря. О. 1861. VI. 59. Синій поломінь червонястий біга, хлипа, никає по грубці; то підскочить, то присяде, то знов вигулькне. Св. Л. 259.

Значення в інших словниках

1. вигулькнути — ви́гулькнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вигулькнути — див. вигулькувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вигулькнути — ВИ́ГУЛЬКНУТИ див. вигу́лькувати.  Словник української мови у 20 томах
4. вигулькнути — ВИПЛИВА́ТИ (підійматися з глибини води на її поверхню), СПЛИВА́ТИ, ВИРИНА́ТИ, ЗРИНА́ТИ, ВИПІРНА́ТИ, ВИГУ́ЛЬКУВАТИ розм., ВИПУРНА́ТИ розм. (пірнаючи, знову з'являтися на поверхні води). — Док.  Словник синонімів української мови
5. вигулькнути — ВИ́ГУЛЬКНУТИ див. вигу́лькувати.  Словник української мови в 11 томах