видзвонювати
Видзвонювати, -нюю, -єш
сов. в. видзвонити, -ню, -ниш, гл.
1) Звонить, позванивать, позвонить, перезвонить. Наче хто у дзвіночки срібні видзвонює. МВ. (О. 1862. ІІІ. 43).
2) Выбивать, выбить. выколотить. Дзвонитимуть киями по плечах, поки й душу з тіла видзвонять. К. ЦН. 236.
Словник української мови Грінченка