видзвонювати —
-юю, -юєш, видзвоняти, -яю, -яєш, недок., видзвонити, -ню, -ниш, док. 1》 тільки недок., неперех.Дзвонити зі старанністю, завзято, весело або раз у раз, час від часу. 2》 перех. Дзвонячи, відтворювати яку-небудь мелодію, подавати сигнал і т. ін. 3》 перех.
Великий тлумачний словник сучасної мови
видзвонювати —
ВИДЗВО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ДЗВОНИТИ, ню, ниш, док. 1. тільки недок., кого, на чому, чим і без дод. Те саме, що дзвони́ти 1, 2. Видзвонюючи, пройшов перший трамвай (О. Донченко); Церковний сторож старанно видзвонював на дзвіниці (А.
Словник української мови у 20 томах
видзвонювати —
див. дзвеніти; дзвонити
Словник синонімів Вусика
видзвонювати —
дзвони́ти (видзво́нювати) в усі́ дзво́ни. Розповідати про що-небудь буквально всім; широко розголошувати щось. Іще й великий дзвін не бовкнув, а у вдовиному дворі... уво всі дзвони дзвонили. Ведуть Ігната під руки до розправи (П.
Фразеологічний словник української мови
видзвонювати —
ДЗВОНИ́ТИ (викликати звуки, ударяючи в дзвін, калатаючи дзвінком тощо; видавати дзвін); БО́ВКАТИ розм., БЕ́ВКАТИ розм., БЕ́МКАТИ розм., БА́МКАТИ розм., БО́МКАТИ розм. рідше, БАЛА́МКАТИ діал. (перев. про великий дзвін); ДЗЕЛЕ́НЬКАТИ, ТЕЛЕ́НЬКАТИ розм.
Словник синонімів української мови
видзвонювати —
Видзво́нювати, -во́нюю, -нюєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
видзвонювати —
ВИДЗВО́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ДЗВОНИТИ, ню, ниш, док. 1. тільки недок., неперех. Дзвонити з старанністю, завзято, весело або раз у раз, час від часу.
Словник української мови в 11 томах
видзвонювати —
Видзвонювати, -нюю, -єш сов. в. видзвонити, -ню, -ниш, гл. 1) Звонить, позванивать, позвонить, перезвонить. Наче хто у дзвіночки срібні видзвонює. МВ. (О. 1862. ІІІ. 43). 2) Выбивать, выбить. выколотить. Дзвонитимуть киями по плечах, поки й душу з тіла видзвонять. К. ЦН. 236.
Словник української мови Грінченка