виділ

Ви́діл, -лу

м.

1) Выдѣлъ, удѣлъ.

2) Отдѣлъ, раздѣлъ. Желех.

3) Комитетъ, бюро, правленіе общества и пр. Желех.

Значення в інших словниках

1. виділ — Ви́діл: — (товариства): рада, управа [VII] — відділ, комітет, правління [36;47] — правління, бюро, комітет [29] — правління, президія, бюро, комітет [53] — управа, рада [33;21;IV,VI] — виділ повітовий...  Словник з творів Івана Франка
2. виділ — ви́діл іменник чоловічого роду виділення  Орфографічний словник української мови
3. виділ — Ви́діл. 1. Відділ, відділення — як частина установи. Згадане рішенє скарбової адміністрації подав виділ краєвий всім виділам повітовим до відомости з порученєм звернути увагу громад на конечну потребу...  Українська літературна мова на Буковині
4. виділ — I -у, ч., юр. Виокремлення майна або його частки на користь тієї чи іншої особи. II -у, ч., діал., заст. Відділ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. виділ — ВИ́ДІЛ¹, у, ч. Виділення майна або його частини на користь тієї чи іншої особи. У разі порушення питання про виділ часток із спільного майна всіма співвласниками фактично відбувається ліквідація права спільної часткової власності, тобто її поділ (з навч.  Словник української мови у 20 томах
6. виділ — ви́діл комітет; правління, президія (ст) ◊ ви́діл крає́вий адміністративний орган (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. виділ — ВИ́ДІЛ¹, у, юр. Виділення майна або частини майна на користь тієї чи іншої особи. ВИ́ДІЛ², у, діал., заст. Відділ. Тепер я у виділі польської читальні (Стеф., III, 1954, 37).  Словник української мови в 11 томах