викати

Ви́кати, -каю, -єш

гл. Говорить «вы». Господарь слузі не викає. Ном. № 10388.

Значення в інших словниках

1. викати — ви́кати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. викати — -аю, -аєш, недок., розм. Звертаючись до кого-небудь, казати "ви".  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. викати — ВИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Звертаючись до кого-небудь, говорити “ви”. [Оксана:] З якої ж це речі мені викаєш? Чи я тобі тітка, чи дядина? (М. Кропивницький); – Тільки ти, будь ласка, сядь і не “викай”, – це – міщанство (В.  Словник української мови у 20 томах
4. викати — ВИ́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Звертаючись до кого-небудь, говорити "ви". [Оксана:] З якої ж це речі мені викаєш? Чи я тобі тітка, чи дядина? (Кроп., І, 1958, 400); — Як звати вас? — повторив я запитання. — Мене?.. — і дівчина осміхнулася.  Словник української мови в 11 томах