вимова
Вимова, -ви
ж.
1) Выговоръ, произношеніе. Ном. № 6072.
2) Обусловленное договоромъ добавочное вознагражденіе. Вимова така: окромі грошей, одежа й харч.
3) Отговорка. ум. вимовка. Ти береш тридцять рублів, а вимовна яка есть у тебе? Хоч свита або що? Зміев. у.
Словник української мови Грінченка