вимова —
[виемова] -вие, д. і м. -в'і
Орфоепічний словник української мови
вимова —
-и, ж. 1》 Спосіб вимовляння слів, окремих звуків. || Особливості звукової системи якої-небудь мови, діалекту. 2》 діал. Домовленість, умова.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вимова —
ВИМО́ВА, и, ж. 1. Спосіб вимовляння слів, окремих звуків. Слухають діти, як Галя співає, а далі знов тихі слова з казки немов ллються одно за одним у чудовій дитячій вимові (Б.
Словник української мови у 20 томах
вимова —
ВИМО́ВА, и, ж. Спосіб вимовляння слів, окремих звуків. Слухають діти, як Галя співає, а далі знов тихі слова з казки немов ллються одно за одним у чудовій дитячій вимові (Гр.
Словник української мови в 11 томах
вимова —
Вимова, -ви ж. 1) Выговоръ, произношеніе. Ном. № 6072. 2) Обусловленное договоромъ добавочное вознагражденіе. Вимова така: окромі грошей, одежа й харч. 3) Отговорка. ум. вимовка. Ти береш тридцять рублів, а вимовна яка есть у тебе? Хоч свита або що? Зміев. у.
Словник української мови Грінченка