вимовка

Ви́мовка, -ки

ж. ум. отъ вимова.

Значення в інших словниках

1. вимовка — ви́мовка іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. вимовка — Відмовка, хитра причина, відмагання.  Словник синонімів Караванського
3. вимовка — -и, ж., діал. Відмовка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вимовка — ВИ́МОВКА, и, ж., діал. Відмовка, виправдання (у 2 знач.). Коли б Я [Ісус Христос] не прийшов і до них не казав, то не мали б гріха, а тепер вимовки не мають вони за свій гріх (Біблія. Пер. І.  Словник української мови у 20 томах
5. вимовка — вимо́вка → вимівка  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. вимовка — ВИ́МОВКА, и, ж., діал. Відмовка. Пінуччо, юнак не дуже-то хитрий, помітивши, що так уклепався, не придумав жодної вимовки, щоб викрутитись (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 549).  Словник української мови в 11 томах