вимовка
ВИ́МОВКА, и, ж., діал.
Відмовка, виправдання (у 2 знач.).
Коли б Я [Ісус Христос] не прийшов і до них не казав, то не мали б гріха, а тепер вимовки не мають вони за свій гріх (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Пінуччо, юнак не дуже-то хитрий, помітивши, що так уклепався, не придумав жодної вимовки, щоб викрутитись (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).
Словник української мови (СУМ-20)