вимовлений
ВИ́МОВЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́мовити.
Йому аж подобалось питання, так прямо вимовлене жіночими устами (Панас Мирний);
Хлопець відігнав те непрохане чуття [тривоги], насолоджуючись безжурним настроєм, красою партнерки, не вимовленими, не проявленими ще мріями й сподіваннями (О. Бердник);
Ізольовано вимовлений звук має три фази артикуляції, а саме: початок (екскурсія, приступ, вхід), середина (витримка) і кінець (рекурсія, відступ, вихід) (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)