вимовлений

ви́мовлений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до вимовити.

Значення в інших словниках

1. вимовлений — ви́мовлений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вимовлений — ВИ́МОВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́мовити. Йому аж подобалось питання, так прямо вимовлене жіночими устами (Панас Мирний); Хлопець відігнав те непрохане чуття [тривоги], насолоджуючись безжурним настроєм, красою партнерки, не вимовленими...  Словник української мови у 20 томах
3. вимовлений — ВИ́МОВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́мовити. Йому аж подобалось питання, так прямо вимовлене жіночими устами (Мирний, II, 1954, 169); Почувши вимовлене слово, На нього глянув хтось з юрби (Бажан, Роки, 1957, 242).  Словник української мови в 11 томах