вимовлений
ВИ́МОВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́мовити.
Йому аж подобалось питання, так прямо вимовлене жіночими устами (Мирний, II, 1954, 169);
Почувши вимовлене слово, На нього глянув хтось з юрби (Бажан, Роки, 1957, 242).
Словник української мови (СУМ-11)