випозичити Ви́позичити, -чу, -чиш гл. 1) Исчерпать, занимая. 2) Раздать въ займы. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках випозичити — ви́позичити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови випозичити — див. випозичати. Великий тлумачний словник сучасної мови випозичити — ВИ́ПОЗИЧИТИ див. випозича́ти. Словник української мови у 20 томах випозичити — ви́позичити → випожичити Лексикон львівський: поважно і на жарт випозичити — ВИ́ПОЗИЧИТИ див. випозича́ти. Словник української мови в 11 томах