виправляти
Виправля́ти, -ля́ю, -єш
сов. в. виправити, -влю, -виш, гл.
1) Выправлять, выправить, исправлять, исправить. Горбатого хиба могила виправить. Ном. №3221.
2) Оправдывать, оправдать.
3) Отправлять, отправить, отсылать, отослать. Я не даром його з дому виправляю од себе. Рудч. Ск. І. 133.
4) Требовать обратно, получить по требованію обратно. От півник узяв та й пішов виправлять жорен. Рудч. Ск. І. 37.
5) — дочку. При выходѣ дочери замужъ надѣлять бѣльемъ, платьемъ, посудой и иной домашней утварью.
6) — шкуру. Выдѣлывать, выдѣлать кожу. Шух. I. 254.
Словник української мови Грінченка