випрудити

Випруджувати, -джую, -єш

сов. в. випрудити, -джу, -диш, гл. Изгонять, изгнать, выискивать, выискать (о насѣкомыхъ-паразитахъ). Випрудив нужу. К. ПС. 143.

Значення в інших словниках

1. випрудити — ви́прудити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. випрудити — див. випруджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. випрудити — ВИ́ПРУДИТИ див. випру́джувати.  Словник української мови в 11 томах