виторочувати
Виторочувати, -чую, -єш
сов. в. виторочити, -чу, -чиш, гл.
1) Выдергивать, выдернуть (нитки изъ ткани) Желех.
2) Вырывать, вырыть. Кертиця виторочиш землю. Вх. Лем. 398.
Словник української мови ГрінченкаВиторочувати, -чую, -єш
сов. в. виторочити, -чу, -чиш, гл.
1) Выдергивать, выдернуть (нитки изъ ткани) Желех.
2) Вырывать, вырыть. Кертиця виторочиш землю. Вх. Лем. 398.
Словник української мови Грінченка