витурлити

Ви́турлити, -рлю, -рлиш

гл. = витурити. Всіх козаків у поход витурлив. О. 1862. II. 24.

Значення в інших словниках

1. витурлити — ви́турлити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. витурлити — -лю, -лиш, док., перех., розм. Те саме, що витурити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. витурлити — ВИ́ТУРЛИТИ, лю, лиш, док., кого, розм. Те саме, що ви́турити. – Я, бувши тобою, давно б витурлив їх просто-таки стусанами та потиличниками.., – сказав Павлусь (І. Нечуй-Левицький); “Втікачі, – радо думає Дмитро. – Нам поповнення йде.  Словник української мови у 20 томах
4. витурлити — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. витурлити — ВИ́ТУРЛИТИ, лю, лиш, док., перех., розм. Те саме, що ви́турити. — Я, бувши тобою, давно б витурлив їх просто-таки стусанами та потиличниками.., — сказав Павлусь (Н.-Лев., IV, 1956, 238).  Словник української мови в 11 томах