витуряти
Витуря́ти, -ря́ю, -єш
сов. в. витурити, -рю, -риш, гл. Прогонять, прогнать, вытѣснить, выгнать. Як би дідову дочку витурити з домі). Рудч. Ск. II. 55.
Словник української мови ГрінченкаВитуря́ти, -ря́ю, -єш
сов. в. витурити, -рю, -риш, гл. Прогонять, прогнать, вытѣснить, выгнать. Як би дідову дочку витурити з домі). Рудч. Ск. II. 55.
Словник української мови Грінченка