витурлити
ВИ́ТУРЛИТИ, лю, лиш, док., кого, розм.
Те саме, що ви́турити.
– Я, бувши тобою, давно б витурлив їх просто-таки стусанами та потиличниками.., – сказав Павлусь (І. Нечуй-Левицький);
“Втікачі, – радо думає Дмитро. – Нам поповнення йде. Відтоді, як ляхів з Кодака витурлили і шлях на Січ вільним став, багато їх перейшло і Дніпром перепливло...” (В. Чемерис).
Словник української мови (СУМ-20)