1. Словник української мови у 20 томах

витурлити

ВИ́ТУРЛИТИ, лю, лиш, док., кого, розм.

Те саме, що ви́турити.

– Я, бувши тобою, давно б витурлив їх просто-таки стусанами та потиличниками.., – сказав Павлусь (І. Нечуй-Левицький);

“Втікачі, – радо думає Дмитро. – Нам поповнення йде. Відтоді, як ляхів з Кодака витурлили і шлях на Січ вільним став, багато їх перейшло і Дніпром перепливло...” (В. Чемерис).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. витурлити — ви́турлити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. витурлити — -лю, -лиш, док., перех., розм. Те саме, що витурити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. витурлити — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. витурлити — ВИ́ТУРЛИТИ, лю, лиш, док., перех., розм. Те саме, що ви́турити. — Я, бувши тобою, давно б витурлив їх просто-таки стусанами та потиличниками.., — сказав Павлусь (Н.-Лев., IV, 1956, 238). Словник української мови в 11 томах
  5. витурлити — Ви́турлити, -рлю, -рлиш гл. = витурити. Всіх козаків у поход витурлив. О. 1862. II. 24. Словник української мови Грінченка