витурювати
ВИТУ́РЮВАТИ, юю, юєш, ВИТУРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ТУРИТИ, рю, риш, док., кого, розм.
Спроваджувати кого-небудь, звільнятися від чиєїсь присутності.
– Ого, – мовила сама собі Оксана Сергіївна, – доведеться витурювати непроханих пожильців! (Ю. Яновський);
Почали вдвох радитися, як би дідову дочку витурити з дому, щоб її не було! (з казки);
Усе думав [Корній] про те, як би йому відсіля, з хутора, Демка витурити (Б. Грінченко);
// Грубо виганяти, проганяти кого-небудь.
Він з тріском розчинив протрухлі двері і, покриваючись шашільним пилком, витурив Матвія (М. Стельмах);
Він затопив мені в пику і, щоб підняти свій авторитет, витурив за двері (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- витурювати — виту́рювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- витурювати — див. ВИГАНЯТИ, ВИПИХАТИ. Словник синонімів Караванського
- витурювати — -юю, -юєш і витуряти, -яю, -яєш, недок., витурити, -рю, -риш, док., перех., розм. Спроваджувати кого-небудь, звільнятися від чиєїсь присутності. || Грубо виганяти, проганяти кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- витурювати — див. виганяти; увільняти Словник синонімів Вусика
- витурювати — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- витурювати — ВИТУ́РЮВАТИ, юю, юєш і ВИТУРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ТУРИТИ, рю, риш, док., перех., розм. Спроваджувати кого-небудь, звільнятися від чиєїсь присутності. — Ого, — мовила сама собі Оксана Сергіївна, — доведеться витурювати непроханих пожильців! (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах