витурювати

Значення в інших словниках

1. витурювати — виту́рювати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. витурювати — -юю, -юєш і витуряти, -яю, -яєш, недок., витурити, -рю, -риш, док., перех., розм. Спроваджувати кого-небудь, звільнятися від чиєїсь присутності. || Грубо виганяти, проганяти кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. витурювати — ВИТУ́РЮВАТИ, юю, юєш, ВИТУРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ТУРИТИ, рю, риш, док., кого, розм. Спроваджувати кого-небудь, звільнятися від чиєїсь присутності. – Ого, – мовила сама собі Оксана Сергіївна, – доведеться витурювати непроханих пожильців! (Ю. Словник української мови у 20 томах
4. витурювати — див. виганяти; увільняти Словник синонімів Вусика
5. витурювати — ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
6. витурювати — ВИТУ́РЮВАТИ, юю, юєш і ВИТУРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ТУРИТИ, рю, риш, док., перех., розм. Спроваджувати кого-небудь, звільнятися від чиєїсь присутності. — Ого, — мовила сама собі Оксана Сергіївна, — доведеться витурювати непроханих пожильців! (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах