вихвалка

Ви́хвалка, -ки

ж. Хвастовство, похвальба. Ти все на вихвалку. КС. 1883. XI. 500. При.... вихвалках.... своєю силою. Мир. ХРВ. 156.

Значення в інших словниках

1. вихвалка — ви́хвалка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. вихвалка — Хвастощі, хвальба, похвальба, вихваляння, похваляння.  Словник синонімів Караванського
3. вихвалка — -и, ж., розм. Те саме, що хвастощі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вихвалка — ВИ́ХВАЛКА, и, ж., розм. Те саме, що хва́стощі. Такі походи хоча спершу й будили якийсь сум і острах у душі Максимовій неправдою, крадіжкою, ..  Словник української мови у 20 томах
5. вихвалка — ХВА́СТОЩІ (вихваляння себе, своїх вчинків або когось, чогось), ПОХВАЛЯ́ННЯ, ХВАЛЬБА́ розм., ПОХВАЛЬБА́ розм., ХВАСТОВСТВО́ розм., ВИ́ХВАЛКА розм., САМОХВАЛЬБА́ розм., САМОХВА́ЛЬСТВО розм.; ФАНФАРО́НСТВО розм., ФАНФАРОНА́ДА розм.  Словник синонімів української мови
6. вихвалка — ВИ́ХВАЛКА, и, ж., розм. Те саме, що хва́стощі. При гульні та вихвалках одного перед другим своєю силою, своєю вдатністю — стирали ту чорну думку (Мирний, II, 1954, 129); Секретар же сидить серйозний, слухає рясні вихвалки, підтакує (Гончар, І, 1954, 481).  Словник української мови в 11 томах