вихвалка
ВИ́ХВАЛКА, и, ж., розм. Те саме, що хва́стощі.
При гульні та вихвалках одного перед другим своєю силою, своєю вдатністю — стирали ту чорну думку (Мирний, II, 1954, 129);
Секретар же сидить серйозний, слухає рясні вихвалки, підтакує (Гончар, І, 1954, 481).
Словник української мови (СУМ-11)