воздух
Воздух, -ху
м.
1) = повітря. Се вже ми як той німець, що на шаєчку воздух вішає. Ном. № 9926.
2) Воздухъ (церк. утв.). Ном. № 14182. ум. воздушок.
Словник української мови ГрінченкаВоздух, -ху
м.
1) = повітря. Се вже ми як той німець, що на шаєчку воздух вішає. Ном. № 9926.
2) Воздухъ (церк. утв.). Ном. № 14182. ум. воздушок.
Словник української мови Грінченка