воздух
ВО́ЗДУХ, а, ч., рел.-церк.
Найбільше із трьох полотнищ, яким одночасно вкривають потир і дискос; покривало на святі дари; покрив; великий покрівець.
Я вже гаптувала і ризи, і воздухи (З. Тулуб);
На церкву Богородиці працює весь Київ – на Подолі вирізують з дерева свічники й панікадила, чаші й миски, .. кравці шиють одяги для священнослужителів, воздухи й покрови на раку з мощами Папи Климента, до ікон у церкві й олтарі (С. Скляренко);
За Симеоном Солунським, воздух – це символ нагого й мертвого Ісуса, якого несуть до гробу .. диякон несе цей воздух перед чесними дарами. А потім священик накриває ним чашу і хліб на престолі (з рел.-церк. літ.);
У літургійній практиці плащаниці поступово стали вирізнятися з-поміж воздухів (із журн.);
Воздух і покрови знаменують поховальні пелени (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)