ворітниця
Ворітниця, -ці
ж.
1) Доска въ воротной створѣ. см. ворота. Дойшли вони до воріт, Остап осадив сало (що ніс) на ворітницю. О. 1862. I. 35. Иногда во мн. ч.: ворота. Втворіть ворітниці! АД. І. 41.
2) глуха ворітниця. Столбъ, къ которому привязаны ворота. Мнж. 135.
Словник української мови Грінченка