ворітниця
ВОРІ́ТНИЦЯ, і, ж.
1. Прикріплена на завісах одна з двох частин (половин) воріт, брами; ворітня.
Брама була зачинена. Богдана Хмельницького обдало холодом, і саме в цей час зарипіли ворітниці, і брама повільно відчинилась (П. Панч);
Притулившись до хвіртки, стояла, захована ворітницею і тінями, дівчина і руками затискувала уста, щоб не розсміятися (М. Стельмах);
Коли ж зборов-таки [Вепр] в собі почуття перестраху та прочинив ворітницю, зустрівся віч-на-віч із Жаданом (Д. Міщенко).
2. Стовп, до якого прикріплені ворота.
Ворота вже були причеплені до ворітниць, але так, що їх ніколи не можна було гаразд причинити (І. Нечуй-Левицький);
Вони пливли .. на позриваних з ворітниць воротях (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)