ворітня
ВОРІ́ТНЯ, і, ж., розм.
Те саме, що ворі́тниця 1.
Хура соломи все ж зачепилася краями за ворітню (А. Шиян);
Орися знайшла сокиру, кинула на гору шмаття і через хворостяні ворітні виїхала до потоку, що промерз льодком аж до самого дна (Григорій Тютюнник);
Коли ж виводили за двір, То на ворота впав твій зір, На дві обірвані ворітні (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)