ворітня

ВОРІ́ТНИЦЯ (одна з двох частин воріт), ВОРІ́ТНЯ розм. Поволі виповзали з погребників і ям люди, боязко виглядали крізь ворітницю діти (В. Кучер); Коли ж виводили за двір, То на ворота впав твій зір, На дві обірвані ворітні (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. ворітня — ворі́тня іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ворітня — -і, ж., розм. Те саме, що ворітниця 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ворітня — ВОРІ́ТНЯ, і, ж., розм. Те саме, що ворі́тниця 1. Хура соломи все ж зачепилася краями за ворітню (А. Шиян); Орися знайшла сокиру, кинула на гору шмаття і через хворостяні ворітні виїхала до потоку...  Словник української мови у 20 томах
4. ворітня — ВОРІТНЯ́, і, ж., розм. Те саме, що ворітни́ця 1. Хура соломи все ж зачепилася краями за ворітню (Шиян, Баланда, 1957, 32); Коли ж виводили за двір, То на ворота впав твій зір, На дві обірвані ворітні (Мал., Звенигора, 1959, 337).  Словник української мови в 11 томах