Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
ворітня —
ворі́тня іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
ворітня —
ВОРІ́ТНЯ, і, ж., розм. Те саме, що ворі́тниця 1. Хура соломи все ж зачепилася краями за ворітню (А. Шиян); Орися знайшла сокиру, кинула на гору шмаття і через хворостяні ворітні виїхала до потоку...
Словник української мови у 20 томах
ворітня —
ВОРІ́ТНИЦЯ (одна з двох частин воріт), ВОРІ́ТНЯ розм. Поволі виповзали з погребників і ям люди, боязко виглядали крізь ворітницю діти (В. Кучер); Коли ж виводили за двір, То на ворота впав твій зір, На дві обірвані ворітні (А. Малишко).
Словник синонімів української мови
ворітня —
ВОРІТНЯ́, і, ж., розм. Те саме, що ворітни́ця 1. Хура соломи все ж зачепилася краями за ворітню (Шиян, Баланда, 1957, 32); Коли ж виводили за двір, То на ворота впав твій зір, На дві обірвані ворітні (Мал., Звенигора, 1959, 337).
Словник української мови в 11 томах