воріття

ВОРО́ТА, БРА́МА, ВРАТА́ заст. уроч., ВОРІ́ТТЯ діал.; КО́ВО́РОТ заст., КО́ЛО́ВОРОТ заст. (ворота на вихідних вулицях села). Зінька побігла ворота відчиняти (А. Головко); Добре бруковане шосе привело їх до залізної брами перед чистенькою, гарненькою дачею (М. Трублаїні); Не видно нікого в Ієрусалимі, Врата на запорі (Т. Шевченко); Без світла темної пори Ні кроку навіть за воріття (П. Грабовський); Все плаче дівчина. Встала після з-під оконця, В коворот погнала І бичечків, і теличок Да все сумовала (С. Руданський); Ідуть вони в коловорот, Аж блукає гуска, Іван гуску та в торбину: Є вже і закуска... (С. Руданський).

Значення в інших словниках

1. воріття — ворі́ття іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. воріття — I вор`іття-я, с., діал. Ворота. II ворітт`я-я, с., діал. Вороття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. воріття — ВОРІТТЯ́ див. вороття́. ВОРІ́ТТЯ, я, с., діал. Ворота. Без світла темної пори Ні кроку навіть за воріття! (П. Грабовський).  Словник української мови у 20 томах
4. воріття — ВОРІ́ТТЯ, я, с., діал. Ворота. Без світла темної пори Ні кроку навіть за воріття! (Граб., І, 1959, 248).  Словник української мови в 11 томах
5. воріття — Воріття, -тя с. Мѣсто у воротъ. Перві свати по за воріттю, другі свати з кіньми під сіньми. н. п. --------------- Воріття, -тя с. Возвратъ, возвращеніе. Є каяття, та нема воріття. Ном. № 2240. см. вороття.  Словник української мови Грінченка