1. Словник української мови у 20 томах

ворітниця

ВОРІ́ТНИЦЯ, і, ж.

1. Прикріплена на завісах одна з двох частин (половин) воріт, брами; ворітня.

Брама була зачинена. Богдана Хмельницького обдало холодом, і саме в цей час зарипіли ворітниці, і брама повільно відчинилась (П. Панч);

Притулившись до хвіртки, стояла, захована ворітницею і тінями, дівчина і руками затискувала уста, щоб не розсміятися (М. Стельмах);

Коли ж зборов-таки [Вепр] в собі почуття перестраху та прочинив ворітницю, зустрівся віч-на-віч із Жаданом (Д. Міщенко).

2. Стовп, до якого прикріплені ворота.

Ворота вже були причеплені до ворітниць, але так, що їх ніколи не можна було гаразд причинити (І. Нечуй-Левицький);

Вони пливли .. на позриваних з ворітниць воротях (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворітниця — ворі́тниця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ворітниця — -і, ж. 1》 Прикріплена на завісах одна з двох частин (половин) воріт, брами. 2》 Стовп, до якого прикріплено ворота. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ворітниця — ані́ (ні) ве́рша ані́ (ні) ворі́тниця. Позбавлений здорового глузду; безглуздий, необдуманий. — Ти й сам, Матвію, скільки й знаю тебе, не ходив у очкурах, а в Морозенка Степана шив штани. То до чого й плести отаке — ні верша ані ворітниця (Іван Ле). Фразеологічний словник української мови
  4. ворітниця — ВОРІ́ТНИЦЯ (одна з двох частин воріт), ВОРІ́ТНЯ розм. Поволі виповзали з погребників і ям люди, боязко виглядали крізь ворітницю діти (В. Кучер); Коли ж виводили за двір, То на ворота впав твій зір, На дві обірвані ворітні (А. Малишко). Словник синонімів української мови
  5. ворітниця — ВОРІ́ТНИЦЯ, і, ж. 1. Прикріплена на завісах одна з двох частин (половин) воріт, брами. Брама була зачинена. Богдана Хмельницького обдало холодом, і саме в цей час зарипіли ворітниці, і брама повільно відчинилась (Панч, III, 1956, 295)... Словник української мови в 11 томах
  6. ворітниця — Ворітниця, -ці ж. 1) Доска въ воротной створѣ. см. ворота. Дойшли вони до воріт, Остап осадив сало (що ніс) на ворітницю. О. 1862. I. 35. Иногда во мн. ч.: ворота. Втворіть ворітниці! АД. І. 41. 2) глуха ворітниця. Столбъ, къ которому привязаны ворота. Мнж. 135. Словник української мови Грінченка