1. Словник української мови у 20 томах

ворітник

ВОРІ́ТНИК, а, ч., рідко.

Те саме, що ворота́р 1.

Попи були в нього [протопопа] замість прислуги і двірниками, і ворітниками, і конюхами (з наук. літ.);

Замковий гарнізон у мирний час мав 70–100 драгунів кінноти, декілька гарматників, писарів, ворітників та 29 осіб обслуги (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворітник — ворі́тник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. ворітник — -а, ч., рідко. Те саме, що воротар 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ворітник — ВОРІ́ТНИК, а, ч., рідко. Те саме, що ворота́р 1. Словник української мови в 11 томах