ворітник

Значення в інших словниках

1. ворітник — ворі́тник іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
2. ворітник — -а, ч., рідко. Те саме, що воротар 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ворітник — ВОРІ́ТНИК, а, ч., рідко. Те саме, що ворота́р 1. Попи були в нього [протопопа] замість прислуги і двірниками, і ворітниками, і конюхами (з наук. літ.); Замковий гарнізон у мирний час мав 70–100 драгунів кінноти, декілька гарматників, писарів, ворітників та 29 осіб обслуги (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах