1. Словник української мови в 11 томах

ворітниця

ВОРІ́ТНИЦЯ, і, ж.

1. Прикріплена на завісах одна з двох частин (половин) воріт, брами.

Брама була зачинена. Богдана Хмельницького обдало холодом, і саме в цей час зарипіли ворітниці, і брама повільно відчинилась (Панч, III, 1956, 295);

Притулившись до хвіртки, стояла, захована ворітницею і тінями, дівчина і руками затискувала уста, щоб не розсміятися (Стельмах, Хліб.., 1959, 351).

2. Стовп, до якого прикріплені ворота.

Ворота вже були причеплені до ворітниць, але так, що їх ніколи не можна було гаразд причинити (Н.-Лев., III, 1956, 120);

Вони пливли.. на позриваних з ворітниць воротях (Довж., І, 1958, 318).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворітниця — ворі́тниця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. ворітниця — -і, ж. 1》 Прикріплена на завісах одна з двох частин (половин) воріт, брами. 2》 Стовп, до якого прикріплено ворота. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ворітниця — ВОРІ́ТНИЦЯ, і, ж. 1. Прикріплена на завісах одна з двох частин (половин) воріт, брами; ворітня. Брама була зачинена. Богдана Хмельницького обдало холодом, і саме в цей час зарипіли ворітниці, і брама повільно відчинилась (П. Словник української мови у 20 томах
  4. ворітниця — ані́ (ні) ве́рша ані́ (ні) ворі́тниця. Позбавлений здорового глузду; безглуздий, необдуманий. — Ти й сам, Матвію, скільки й знаю тебе, не ходив у очкурах, а в Морозенка Степана шив штани. То до чого й плести отаке — ні верша ані ворітниця (Іван Ле). Фразеологічний словник української мови
  5. ворітниця — ВОРІ́ТНИЦЯ (одна з двох частин воріт), ВОРІ́ТНЯ розм. Поволі виповзали з погребників і ям люди, боязко виглядали крізь ворітницю діти (В. Кучер); Коли ж виводили за двір, То на ворота впав твій зір, На дві обірвані ворітні (А. Малишко). Словник синонімів української мови
  6. ворітниця — Ворітниця, -ці ж. 1) Доска въ воротной створѣ. см. ворота. Дойшли вони до воріт, Остап осадив сало (що ніс) на ворітницю. О. 1862. I. 35. Иногда во мн. ч.: ворота. Втворіть ворітниці! АД. І. 41. 2) глуха ворітниця. Столбъ, къ которому привязаны ворота. Мнж. 135. Словник української мови Грінченка