вош —
вош: ◊ вла́сної во́ші не ма́ти бути дуже бідним, убогим (ст): Який ти маєш інтерес до нього?.. Може, він крикне тобі пиво? Та він власної воші не має. Подивися на його писок. Якби міг, то з'їв би все разом з дерев'яною лядою й тарелями (Нижанківський) ◊ трима́тися як вош кожу́ха́ → триматися
Лексикон львівський: поважно і на жарт
вош —
Борони, Боже, від скаженої воші. Іронія, коли малий чоловік, безсильний, грозить. Вош чисте сумління має, бо не втікає. Про маловажного чоловіка, що зробить шкоду несвідомо. Дується, як вош на морозі. Іронія з гордого чоловіка.
Приповідки або українсько-народня філософія