віддячити

Віддякувати, -кую, -єш, віддячити, -чу, -чиш

гл.

1) Отблагодарить. Ном. № 12068.

2) Отомстить, отплатить. Віддячим діявольским синам, гукали громадяче, віддячим! Стор. МПр. 51.

Значення в інших словниках

1. віддячити — віддя́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. віддячити — див. віддячувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. віддячити — ВІДДЯ́ЧИТИ див. віддя́чувати.  Словник української мови у 20 томах
4. віддячити — ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́ТИ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВІДДАВА́ТИ розм. — Док.  Словник синонімів української мови
5. віддячити — Віддя́чити, -чу, -чиш, -чать; віддя́ч, віддя́чмо, віддя́чте кому чим  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. віддячити — ВІДДЯ́ЧИТИ див. віддячувати.  Словник української мови в 11 томах