1. Словник української мови Грінченка

віддячити

Віддякувати, -кую, -єш, віддячити, -чу, -чиш

гл.

1) Отблагодарить. Ном. № 12068.

2) Отомстить, отплатить. Віддячим діявольским синам, гукали громадяче, віддячим! Стор. МПр. 51.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддячити — віддя́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. віддячити — див. віддячувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віддячити — ВІДДЯ́ЧИТИ див. віддя́чувати. Словник української мови у 20 томах
  4. віддячити — ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́ТИ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВІДДАВА́ТИ розм. — Док. Словник синонімів української мови
  5. віддячити — Віддя́чити, -чу, -чиш, -чать; віддя́ч, віддя́чмо, віддя́чте кому чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. віддячити — ВІДДЯ́ЧИТИ див. віддячувати. Словник української мови в 11 томах