1. Словник синонімів української мови

віддячити

ВІДДЯ́ЧУВАТИ (на чийсь добрий учинок, подарунок і т. ін. відповідати тим самим), ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, ВІДПЛА́ЧУВАТИ, ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, НАГОРО́ДЖУВАТИ, ПЛАТИ́ТИ, РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ рідше, ВІДДАВА́ТИ розм. — Док.: віддя́чити, віддя́кувати, віддя́читися, віддя́куватися, відплати́ти, відплати́тися, нагороди́ти, заплати́ти, розплати́тися, відда́ти, віддружи́ти діал. Як їм за всю їх добрість віддячити? (І. Сенченко); Дякую Вам тимчасом тільки добрим щирим словом, а надалі постараюсь віддячитись і ділом (Леся Українка); Я любив молодого лікаря, як брата, а він відплачував мені тим же (Ю. Збанацький); За його добрість відплачувався йому такою вірною і старанною услугою (І. Франко); Дружними оплесками нагороджують лектора вдячні слухачі (А. Шиян); Жанні обридло слухати це вихваляння людини, якій вона платила тою самою зненавистю, якою ненавидів Ярош її (Д. Бедзик); За горе ми заплатимо горем (І. Котляревський); Розплачуватися добром за добро; (Петро:) Його повинність дітей до розуму довести... А їх повинність — віддати батькові тим добром, що за його поміччю добули... (Панас Мирний); — А коли хочеш мені віддякувати.., так от чим мені віддружи... та гляди, не полінуйся і не збреши (Г. Квітка-Основ'яненко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. віддячити — віддя́чити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. віддячити — див. віддячувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віддячити — ВІДДЯ́ЧИТИ див. віддя́чувати. Словник української мови у 20 томах
  4. віддячити — Віддя́чити, -чу, -чиш, -чать; віддя́ч, віддя́чмо, віддя́чте кому чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. віддячити — ВІДДЯ́ЧИТИ див. віддячувати. Словник української мови в 11 томах
  6. віддячити — Віддякувати, -кую, -єш, віддячити, -чу, -чиш гл. 1) Отблагодарить. Ном. № 12068. 2) Отомстить, отплатить. Віддячим діявольским синам, гукали громадяче, віддячим! Стор. МПр. 51. Словник української мови Грінченка