відзвичаювати

Відзвичаювати, -чаюю, -єш

сов. в. відзвичаїти, -чаю, -їш, гл. Отучать, отучить. Желех.

Значення в інших словниках

1. відзвичаювати — відзвича́ювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відзвичаювати — -юю, -юєш, недок., відзвичаїти, -аю, -аїш, док., перех. Змушувати кого-небудь відвикнути від чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відзвичаювати — ВІДЗВИЧА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЗВИЧА́ЇТИ, а́ю, а́їш, док., кого, що. Змушувати кого-небудь відвикнути від чогось. Пан гетьман .. не може навчити (польських вояків) послушенства, відзвичаїти їх від утікання, не може на них впливати (М. Грушевський); Я його від цього відзвичаю (О. Кобилянська).  Словник української мови у 20 томах
4. відзвичаювати — ВІДУЧИ́ТИ (примусити позбутися якоїсь звички), ВІДЗВИЧА́ЇТИ. — Недок.: віду́чувати, відзвича́ювати. Ніяк не можна було відучити його від того, щоб не робив пакостей своїм товаришам (І. Франко); Ми вас одучим, супостати, морити вдов (І. Котляревський); Я його від цього відзвичаю (О. Кобилянська).  Словник синонімів української мови
5. відзвичаювати — ВІДЗВИЧА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЗВИЧА́ЇТИ, а́ю, а́їш, док., перех. Змушувати кого-небудь відвикнути від чогось. Я його від цього відзвичаю (Коб., І, 1956, 104).  Словник української мови в 11 томах