відзвичаювати
ВІДЗВИЧА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЗВИЧА́ЇТИ, а́ю, а́їш, док., кого, що.
Змушувати кого-небудь відвикнути від чогось.
Пан гетьман .. не може навчити (польських вояків) послушенства, відзвичаїти їх від утікання, не може на них впливати (М. Грушевський);
Я його від цього відзвичаю (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)