відзвичаювати
ВІДЗВИЧА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЗВИЧА́ЇТИ, а́ю, а́їш, док., перех. Змушувати кого-небудь відвикнути від чогось.
Я його від цього відзвичаю (Коб., І, 1956, 104).
Словник української мови (СУМ-11)ВІДЗВИЧА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЗВИЧА́ЇТИ, а́ю, а́їш, док., перех. Змушувати кого-небудь відвикнути від чогось.
Я його від цього відзвичаю (Коб., І, 1956, 104).
Словник української мови (СУМ-11)