відклад — Словник української мови Грінченка

відклад — ві́дклад іменник чоловічого роду відкла́д іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
відклад — -у, ч., спец. Те, що відклалося внаслідок осідання у воді органічних речовин, мінералів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
відклад — ВІДКЛА́Д, у, ч., рідко. Те саме, що відклада́ння. – Ну, то знаєш, Андрію, розмови розмовами, а я пішла – відклад не йде на лад (Ю. Збанацький). ВІ́ДКЛАД, у, ч. Гірська порода, утворена осадами різних речовин; осад (у 3 знач.). Словник української мови у 20 томах
відклад — ВІ́ДКЛАД, у, ч., спец. Те, що відклалося внаслідок осідання у воді органічних речовин, мінералів і т. ін. В шарі давніх озерно-річкових відкладів були знайдені кістки мамонта (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 16). ВІДКЛА́Д, у, ч., рідко. Словник української мови в 11 томах