відклад

ВІ́ДКЛАД, у, ч., спец. Те, що відклалося внаслідок осідання у воді органічних речовин, мінералів і т. ін.

В шарі давніх озерно-річкових відкладів були знайдені кістки мамонта (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 16).

ВІДКЛА́Д, у, ч., рідко. Те саме, що відклада́ння.

— Ну, то знаєш, Андрію, розмови розмовами, а я пішла — відклад не йде на лад (Збан., Ліс. красуня, 1955, 106).

Значення в інших словниках

1. відклад — ві́дклад іменник чоловічого роду відкла́д іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. відклад — -у, ч., спец. Те, що відклалося внаслідок осідання у воді органічних речовин, мінералів і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відклад — ВІДКЛА́Д, у, ч., рідко. Те саме, що відклада́ння. – Ну, то знаєш, Андрію, розмови розмовами, а я пішла – відклад не йде на лад (Ю. Збанацький). ВІ́ДКЛАД, у, ч. Гірська порода, утворена осадами різних речовин; осад (у 3 знач.).  Словник української мови у 20 томах
4. відклад — Відклад, -ду м. Откладываніе, проволочка. Одклад не йде в лад. Ном. № 11006.  Словник української мови Грінченка