відклад

ВІДКЛА́Д, у, ч., рідко.

Те саме, що відклада́ння.

– Ну, то знаєш, Андрію, розмови розмовами, а я пішла – відклад не йде на лад (Ю. Збанацький).

ВІ́ДКЛАД, у, ч.

Гірська порода, утворена осадами різних речовин; осад (у 3 знач.).

У зоні впливу Дністровського водосховища після його заповнення активізувались своєрідні техногенні зсуви у давніх відкладах протерозою (з наук. літ.);

Біогенні відклади поділяються на кремнисті та вапнякові (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. відклад — ві́дклад іменник чоловічого роду відкла́д іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. відклад — -у, ч., спец. Те, що відклалося внаслідок осідання у воді органічних речовин, мінералів і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відклад — ВІ́ДКЛАД, у, ч., спец. Те, що відклалося внаслідок осідання у воді органічних речовин, мінералів і т. ін. В шарі давніх озерно-річкових відкладів були знайдені кістки мамонта (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 16). ВІДКЛА́Д, у, ч., рідко.  Словник української мови в 11 томах
4. відклад — Відклад, -ду м. Откладываніе, проволочка. Одклад не йде в лад. Ном. № 11006.  Словник української мови Грінченка