відник
Відник, -ка
м. Сосудъ (кадка и пр.), въ которомъ держатъ воду. ум. відничок. Куди ти? — Я хотіла до відничка у сіни, води унести у хату. МВ. (О. 1862. I. 86). Стоїть кухлик на віднички й умийся. Чуб. V. 522.
Словник української мови Грінченка