відник
Відник, -ка
м. Сосудъ (кадка и пр.), въ которомъ держатъ воду. ум. відничок. Куди ти? — Я хотіла до відничка у сіни, води унести у хату. МВ. (О. 1862. I. 86). Стоїть кухлик на віднички й умийся. Чуб. V. 522.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відник — відни́к іменник чоловічого роду водянка рідко Орфографічний словник української мови
- відник — -а, ч. 1》 Посуд для води. 2》 рідко. Те саме, що водянка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відник — ВІДНИ́К, а́, ч., рідко. Те саме, що водя́нка. Словник української мови у 20 томах
- відник — ВІДНИ́К, а́, ч., рідко. Те саме, що водя́нка. Словник української мови в 11 томах